Мозаїка. Огляд на НРГ

Про те, що існують НРІ (настільно рольові ігри) без майстра я чув вже давно, але якось не доводилося спробувати пограти в одну з них. Першою була Orbital, другою Dogs in the Vineyard (гм-лес режим), третьою - Мозаїка. І от поки що Мозаїка лідер мого топу НРІ без майстра. Я не можу сказати, що вона буде частиною мого постійного дозвілля, бо я прихильник ігор в довгі кампейни, але це точно краще для мене ніж будь-який пригодницький ваншот по ОСР чи традгеймовим системам.

Що таке Мозаїка? Це система за авторством Дяпчика (Андрія), з інді-студії “Перший Поверх”. Мозаїка Нашвидкоруч - система без майстра і без кубів. Що з цього виходить? Виходить що всі ми є майстрами, а все що буде відбуватися в грі буде колективною творчістю, де ми доповнюємо оповідання (наратив) один одного. В ході спілкування не виникає ситуацій, які вирішуються за допомогою інструментів визначення вірогідності (кубів).

Завантажити Мозаїку можна тут >>>

Ігровий процес. В цій системі кожен з нас створює сутність (персонажа), який має певний запит. Запит надає ваш сусід по столу. Тобто ви створюєте персонажа, наприклад, грубу гаргуллю, що любить сніг, а ваш сусід справа надає вам запит - хоче здобути гнучкість. Або ви створюєте персонажа, що є привидом горщика, який розбив кіт і ваш сусід надає вам запит: знайти цього кота і помститися. Де ж шукати відповідь на свої запити?

Все просто - в ігрових світах (вимірах), що ви створюєте самі, кожен по черзі. Все відбувається наступним чином: один з гравців бере слово (стає Архітектором) і починає розповідати про світ. Що там відбувається? Кого ми бачимо першим? Чим пахне? І так далі. На опис світу дається одна хвилина. Потім можна зменшувати цей час, але з мого досвіду - не варто. Після того як гравець-архітектор описав світ усі сутності (персонажі гравців) телепортуються туди і починають взаємодіяти зі світом.

А як ми визначаємо що сталося, якщо кубів немає? Та просто з режисерської позиції, якщо логічно, щоб хтось схопив сліпого таксиста крота, то він його просто схопить. Гравці спільно описують що стається в ігровому вимірі. Якщо хтось хоче внести зміни у вже встановлені факти, він може використати ігровий ресурс - уламок. Уламки отримують за створення світів, якісь дії, які викликають сміх в усіх за столом та за цікаву взаємодію з виміром.

А що далі? Подорожуємо світами, насолоджуємося спільним сторітелінгом, сміємося і так поки не набридне. Коли набридне, або всі персонажі закриють свої запити - закінчуємо гру.

От така гра Мозаїка. Максимально дивна гра без майстра і кубів, яка може здатися доволі важкою, якщо ви звикли грати в НРІ як у комп’ютерну гру, спираючись на іконку свого персонажа і його статблок, але є максимально простою. Я не уявляю як у когось, хто грає в НРІ можуть виникнути проблеми з грою у Мозаїку.

Я дуже раджу цю НРГ, бо вона мені неймовірно сподобалася і це, як на мене, дуже природній спосіб грати в рольові ігри. Один з найприродніших, що я бачив. У Дяпчика є розширена версія Мозаїки “Ретельний вимір”, але я відкрив її і закрив, бо для мене не зрозуміло, як можна покращити те, що є ідеальним.