Одразу попереджаю: усе, що ви прочитаєте далі у статті — виключно моє оціночне судження. Я ні в якому разі не хейчу комерціалізацію хобі, просто за роки (навіть десятиліття в ньому) напрацював власне ставлення. Цей текст — спроба впорядкувати думки та ментальна допомога для тих, хто може дотримуватися схожої позиції, але поки недостатньо її сформулював. Історія Почнемо з історичної довідки, до якої я особисто не маю жодного стосунку, бо весь цей час був на узбіччі історії. Перші платні НРІ з’явилися ще в минулому тисячолітті, десь у 1970–1990 роках. Але це було не у форматі Pay-to-Play, а за принципом: скинутися на оренду приміщення, купівлю книги правил та друк роздаток. Ближче до 1990-х почали з’являтися клуби, в яких майстри могли штатно працювати, проводячи ігри. Працювало це зазвичай так: гравець купував квиток, що давав право відвідати заклад, а майстер отримував гонорар від самого клубу. Платні ігри доволі сильно бустанула поява широкосмугового інтернету та віртуальних столів, т...
Я вагався, чи варто писати цей текст, бо я ніколи не водив "Blades in the Dark" (Клинки в пітьмі) та й не збираюся, чесно кажучи. Однак як гравець я дуже цю систему люблю і наразі граю в довгий кампейн (з амбіцією на 30 сесій). Чому не хочу водити? Бо інші ігри на рушії Forged in the Dark мені заходять більше. Але грати в «Клинки» мені дуже подобається; більш того, це та система, яка поєднала мій величезний досвід словесок із правилами НРІ, відкривши мені світ fiction-first ігор. Тож, оскільки я не маю в цій темі експертності, буду писати саме про враження від системи, а не робити її огляд. Чудовий огляд системи зробив Андрій Фіш на YouTube-каналі Idearoll: >>> огляд . Позитивні враження Почнемо з хорошего: для мене його значно більше, ніж мінусів. Гра чітко знає, про що вона . Я люблю ігри з чіткою тематикою; як правило, вони мають чудові інструменти для того, щоб ми дотримувалися цієї тематики й отримали саме той досвід, який заклали автори. «Клинки в пітьмі» — це ...