Чому я люблю довгі кампейни?

Моє НРІ-шне життя склалося так, що я увірвався у хобі через саморобні словески і дуже довго грав тільки у них. Це були регулярні ігри по 2-3 роки на кожну, бо ми були школьорами і мали досить багато часу. Потім стався 2014 рік і я був вимушений поїхати з міста, в якому жив, але ми вирішили не кидати хобі, граючи онлайн. І от ми граємо вже 9 рік, але це не один кампейн, скоріше один світ. Попередній кампейн йшов 7,5 років, трохи не дотягнули до відповіді на питання: “Где ви билі 8 лет?”. Але там стався вайп, тож от новий кампейн йде вже трохи більше року. Я намагаюся дивитися на факти тверезо, тому в статті будуть не тільки плюси довгих кампейнів, а ще й мінуси.

Плюси гри у довгі кампейни

Наслідки дій та довгострокові проекти. В довгому кампейні ви можете побачити довгострокові наслідки дій. Ви допомогли пустельному монастирю відбитися від однієї фракції і привели його під владу іншої? Завітайте туди через довгий період і подивиться, як усе склалося. В довгому кампейні можна відслідкувати долі НІПів, фракцій і реалізувати по справжньому масштабні проекти. Нажаль, ми граємо по самописній системі і весь тягар інструментарію для такого менеджменту лягає на майстра. Якщо ж ви цікавитеся подібним, можна придивитися до системи Stonetop, хоча вона і є таким собі хартбрейкером на ПБТА.

Драматичний розвиток персонажів. Як ми можемо побачити з книг Аберкромбі, Сандерсона чи того ж Мартіна, в довгостроковій перспективі персонаж може не тільки розкритися, а ще і суттєво змінитися. Звісно, якщо той, хто стоїть за персонажем не довбач, а людина, яка знає що робить і вкладається у розвиток персонажа. Особисто я не бачив систем, які б підтримували драматичний розвиток персонажа і були підходящими для довгих кампейнів. Що до механічного розвитку персонажа, то воно мені не дуже цікаве, думаю ви і самі знаєте системи, які його підтримують на довгій дистанції.

Зіграність. За моїми спостереженнями, група починає демонструвати ознаки зіграності десь на 5-7 сесії (якщо ця група взагалі на це здатна). Уявіть, що може демонструвати така група десь через рік системної спільної гри в один кампейн? Іноді, мені здається, що ми читаємо думки один одного.

Можливість триматися разом. Хобі це те, що нас об’єднує. Дорослим людям важко знаходити час для того, щоб підтримувати контакти, особливо на відстані. Тож наш кампейн - це спосіб не втрачати зв’язко друг з другом.

Мінуси гри у довгі кампейни

Вузький досвід. Одна система може запропонувати доволі вузький інструментарій для підтримання розвитку історії і, якщо ви роками граєте по цій системі, ви навряд будете набувати різного досвіду, який збагачував би ваш рольовий бекграунд. Часто люди, які грають по одній системі багато років, мислять про НРІ через призму цієї системи. В моєму випадку це взагалі гра по самописній системі, що робить ситуацію ще гірше.

Бульбашка. Коли ви роками граєте одним колективом, здається що вирішувати якісь проблеми по організації кампейну треба через призму особистостей гравців. Гравець схильний до аб’юзу інвентарю? Треба ввести ліміт навантаження. Замість того щоб поговорити з гравцем, спробувавши переконати його, що треба не абузити механіки, а працювати на спільну історію, майстер починається боротися з наслідками, бо просто не знає що можна інакше. Це частково перетинається з попередньою проблемою, бо майстер не знає, що можна поцупити якісь більш наративні інструменти з наративних систем.

Життя. Наше життя дуже нестабільне і з роками краще не стає. Починати кампейн, який буде йти багато років - мати дуже оптимістичні погляди. Але з іншого боку, ми вже багато років живемо в невизначеності і всі ці роки могли б грати у довгий кампейн.

Висновок

Особисто для мене вага плюсів значно перевищує вагу мінусів. Але я граю не тільки в довгий кампейн, а ще і відносно короткі, іноді навіть у ваншоти. Це дає мені досвід, який я можу принести у довгий кампейн на рівні гравця і у вигляді порад майстру. Чи варто грати у довгі кампейни саме вам, тут я сказати не можу, але спробуйте розглянути для себе таку можливість.