«Літопис Сірого Ордену» на Legend in the Mist

У ТГ-чатику з fiction-first ігор майстер Микита запросив охочих пограти у ваншот-тушот за книгами П. Дерев’янка «Літопис Сірого Ордену» на системі Legend in the Mist. Я зголосився і запросив друга дитинства Даніїла, який веде нам багаторічний кампейн за самописною системою та розглядає Legend in the Mist як ту систему, на яку можна перейти. До нас приєднався Дяпчик зі студії «Перший поверх», і от пригода почалася.

Микита гарно придумав частину генерації персонажів зробити у форматі гри — складання іспиту осавулам. Так ми заощадили час і трохи краще зрозуміли власних персонажів та наші внутрішньокомандні зв’язки. Друга сесія була вже повноцінною пригодою про супровід та охорону каравану, де ми виступили в ролі вартових. Вийшло доволі гарно. І, певно, якби я обирав з наявних універсальних НРІ-систем ту, за якою можна поводити щось на тему «Літопису», то кращої за Legend in the Mist я б не знайшов.

Про систему

Як на мене, у форматі вражень Legend in the Mist повноцінно не описати. Для цього треба робити повноцінний огляд, а перед тим ще й поводити її, бо огляди без власного досвіду для мене не мають цінності. Але за два ваншоти я точно зрозумів: грати в це цікаво, проте водити «Легенду» я не буду.

Коротка довідка про Legend in the Mist. Це PbtA-based система на рушії 2к6, у якій персонажі механічно визначаються темами та тегами в цих темах. На скріні ми бачимо персонажа на ім’я Остап, якого я створив для пригоди. Остап — шляхтич, він навчався бою та магії, а також він сіроманець — вміє обертатися на вовка (це лорний момент «Літопису»). У такий спосіб можна розкласти на теми більшість літературних героїв.

Для себе я виявив такі плюси Legend in the Mist:

• Універсальність у межах низького та середнього фентезі. Можна водити хоч за книгами Аберкромбі, хоч за Ротфуссом, хоч за «Літописом» Дерев’янка.
• Кінематографічність. Бій повністю в театрі розуму, кожна перевірка суттєво штовхає події вперед. Тому нам не треба відстежувати позиціонування за допомогою зон, клітинок чи гексів, не треба робити купу варгейм-кидків та натискати кнопки абілок — ми просто визначаємо ставки і робимо кидок, описуючи наратив довкола (насправді не просто, але про це в мінусах).
• Інструменти для соціальних конфліктів. Власне, соціальні конфлікти в системі ніяк не відрізняються від бойових.
• Персонажоцентричність. Кожна тема має власний квест, який гравець буде зацікавлений просувати. Виконання перевірок стимулює використання тегів, щоб отримати вищий результат та розвиток. Стани не є абстрактним пошкодженням, а доволі чітким вордінгом, що описує, як почувається персонаж. Тобто система на механічному рівні допомагає нам усе більше звертати увагу на аспекти персонажа, думаючи над ними, поглиблюючи їхнє розуміння та розмірковуючи над їхнім розвитком.

Також я виділив для себе такі мінуси системи:

• Універсальність. Оскільки можна водити багато що, система ніяк не допомагає тобі з механіками, що обслуговують сетинг. Та й дивно було б, якби «Легенда» допомогла із сетингом «Літопису», якщо її творці про книги Дерев’янка, певно, й не чули. Не знаю, наскільки «Легенда» допомагає із сетингом, який пропонує за замовчуванням, можливо, є якісь механіки, що допомагають майстру водити саме його.
• Хевірульність. Кожен кидок треба збирати: гравець думає над тегами персонажа, майстер думає над тегами локації та загрози, усі разом думають над статусами. Це все доволі сильно висмикує із занурення у гру. Можливо, з досвідом стане легше. Для мене це суттєвий мінус, який ніяк не обійти.

От, власне, й усе. Для мене не є плюсом чи мінусом увесь антураж, який наробили творці «Легенди» — куби у вигляді жолудів (до речі, офігенно підходять до «Літопису»), ширма майстра та купа красивих картинок у рулбуку.

Суб’єктивні враження

Я трохи зрозумів, чому гравці ведуться на те, що ми будемо грати в ДнД / ПФ / Савагу в сетингу якогось там мульта Міядзакі. Бо реально, коли ти в захваті від сетингу, ти багато чого системі прощаєш. От як було в мене: «Оці складні кидки з підрахуванням паверу? Та годі, я ж на вовка перетворився, бʼюся з іншим сіроманцем, представником вільної зграї! А до цього я духа викликав на покинутому цвинтарі, і навколо мене тіні почали танцювати…». У такі моменти толерантність до важких рулінгів суттєво зростає. Тепер я знаю це на практиці.

Певно, якби хтось зробив більш класичну PbtA (з мувами) для ігор за книгами Дерев’янка, я б засипав екран монітора грошима. Але це настільки нереально, що навіть і мріяти не варто. Наразі ж кращого варіанту, ніж доволі хевірульна «Легенда», для гри за цим сетингом я не бачив. Звісно, завжди є опція словески чи легкої самописної системи, але я людина, яка за такими системами грала половину життя, і краще оберу Legend in the Mist.